Йшла по полю,
Зораному танками,
Україна в терновім вінку,
Прислухалася до неба ранками
У годину хижу і лиху.
Кровоточили їй руки й ноги,
Спину роздирав невпинно біль.
Вийшла Україна на дороги,
Подивилась у небесну синь.
У кіптяві було її личко,
Вітер коси безпощадно рвав.
У руках тремтіла ледве свічка
За життя,
Що Ірод обірвав.
-Матір Божа, дай благословення,
Під свій захисток мене візьми,
Сповісти нам Боже одкровення
Про закінчення кривавої війни.
Вість благу чекають мої діти,
Мої доньки і мої сини.
Перемоги, миру, віри світла !
Матір Божа, нас благослови!
07.04.2022
У мене немає снів,
Вони зникли ще в лютому.
Бракує іноді слів,
Думки й почуття сплутані.
Я наче живу й не живу,
Свідомість навпіл розділилась,
Немовби дивлюсь на весну,
А бачу: з зимою зустрілась.
Весна – це ж нове життя,
Це радість і квітів розмай.
Ми ж чуєм сирен виття,
Ми ж бачим, як ворог стріляє.
І хочеться сонця тепла,
Вінків із кульбабок тендітних.
Що, весно, ти нам принесла
В весняні години досвітні?
Не дощ благодатний з небес,
Не сонця проміння ласкаве.
Від жаху наш світ замерз,
Скував його ворог лукавий.
