Що ж робити, якщо вчитель стикається із образами, провокативною поведінкою учнів в онлайні? Найперше - не реагувати на провокацію. Якщо немає бурхливої реакції, кривднику стає нецікаво діставати людину. Тож побачивши на екрані монітору образливі слова на свою адресу, треба взяти емоції під контроль і заспокоїтися. Порахувати до десяти, виконати дихальну вправу, на кілька хвилин відволіктися від джерела роздратування – способів чимало. А тоді вже або перевести все на жарт і йти далі, або проігнорувати і теж йти далі. З ситуацією треба розібратися, але не під впливом емоцій.
Якщо кіберхуліган продовжив провокативні дії, наприклад, як в цьому випадку, виклав у загальний доступ непристойне відео, варто діяти наступним чином:
зробити скріншоти та потім видалити провокативний контент;
спокійно нагадати всім учасникам групи, що такі дії передбачають кримінальну відповідальність, і повторна поява подібного контенту потягне за собою неприємні наслідки;
якщо кривдник не зупиниться, видалити цього учасника з групи або освітнього ресурсу, а також повідомити про ситуацію батьків;
далі всі дії переносяться до реального життя і відбуваються в ситуації жорсткої конфіденційності. Не можна проводити показове розслідування перед всім класом, вимагаючи «здатися самому» або «здати товариша». Якщо з’ясовувати інформацію, то лише сам-на-сам (наприклад, телефоном) і не в приказному тоні. Робота, що має бути проведена у подібному випадку, буде довгою та кропіткою. Необхідно обережно з’ясувати, які відносини у дітей із цим вчителем, чи немає між ними конфлікту, яка емоційна атмосфера в класі, чи не сталося якихось раптових змін у поведінці окремих учнів. Можливо, хтось із дітей потребує допомоги і заявляє про це таким дивним чином. Психолог і соціальний педагог можуть проводити роботу з учнями як індивідуально, так і з усім класом. У вигляді проведення тематичних тренінгів, ігор можна зібрати потрібну інформацію або ж донести до дітей певні факти, навчити чомусь;
на рівні школи варто організувати для вчителів інформаційні та навчальні семінари, тренінги, майстер-класи. Тут були б доречними заходи у сфері ненасильницького спілкування, а також на тему булінгу, зокрема про причини його виникнення, про засоби профілактики та протидії цькуванню, про алгоритми дій у випадку кібербулінгу тощо.
Важливо пам’ятати, що у спілкуванні з дітьми саме дорослі задають емоційний тон, визначають напрямок бесіди, теми та регулюють межі дозволеного. Цей факт не відміняє виховну роботу з дітьми щодо толерантності, поваги до інших, доброзичливості, прищеплювання гарних манер. Але саме дорослі вибудовують спілкування та спрямовують його у потрібне русло. Або ж ні – і тоді ми, на жаль, бачимо такі ситуації.
