У цьому сучасному світі,
В гармонії кольору беж,
Де квіти такі соковиті,
Де зарево битв і пожеж
Зі сходу повзе і лякає,
Із півдня гримить й не вщуха.
У цьому нейлонному світі
Вже навіть кропива глуха.
Вже навіть тривога емпатна.
І навіть стресують ліси.
І навіть троянда кімнатна
Не має давно вже краси.
У цьому смартфоннім нон-стопі
Женуться тойоти й рено.
І кожна година у топі.
І кожна секунда в кіно.
І всі, від бабусь, в Телеграмі
Шукають сенсацій-новин.
А хтось несе квіточку мамі,
Несе із Альпійських долин.
У цьому сучасному світі
Наш стиль - унісекс, мінімал.
Закони і норми розмиті.
Наш "домен" - це наш віртуал.
І що залишилось в коморі,
Коморі моєї душі.
Чи темні ми всі, чи прозорі.
Чи рідні ми ще, чи чужі.
Нейронна тканина вразлива.
Не любить вона каламуть.
Людина тоді є щаслива,
Коли білим верби цвітуть.
Г.Потопляк.
