У цій зимі ні радості, ні смутку,
Одна байдужість — складкою між брів.
День, вкутаний у сіро-чорну хустку,
Ніч, у плащі з розпатланих вітрів.
У цій зимі ні холодно, ні тéпло,
У вогнищі крижинки замість дров.
До раю йшла, та втрапила у пекло.
Бурулькою крови ть в душі любов.
У цій зимі розбилось "ми" надвоє.
Я — тут, ти — там, між нами — океан.
Твої обійми загорну сувоєм,
Сховаю в душу, наче талісман.
З надією: розвіється туман
І висохне розлуки океан.
