У тому світі, де ще був Телесиком
І навіть змія злого переміг.
Для мене небо вишивало хрестиком
На щастя й долю білий оберіг.
У снах химерних гуси-гусенята
Несли на крилах в зоряний політ
І пригортала до серденька мати,
І був казковим мій дитячий світ.
Тепер коли Іваном величають,
Та додають ще й батькове ім'я
Чомусь від сего радості не маю,
В душі і досі той Телесик я.
Пливу на човнику своєї долі
На матері тоненький голосок.
А вже життя дарує нові ролі,
Складає гороскоп моїх зірок.
Іван Війтенко
