У тому розмаїтті кольорів
Лише червоний полум"ям горів.
Лише зелений поли обіймав.
Лише рожевий радісно кохав.
А чорний був як ніч, глибока тьма.
А білий, білий як свята зима.
Рудий був схожий на осінню вись.
А голубий казав тобі - молись.
Молись до неба, сонця і до зір.
А жовтий промовляв - повір!
Повір у правду рідної землі,
Бо лиш на ній ти будеш у теплі.
Бо лише тут яскраві кольори.
Тут світлі ранки, лагідні вітри.
І дощики шовкові і гроза.
І найдорожча мамина сльоза.
І батьків сад, і баби й діда двір
Найрадісніші, ти мені повір.
І ці жовтоблакитні косачі
Лишають слід на схиленім плечі.
І гріє душу рідна сторона.
Якби ж не ця війна...
Г.Потопляк.
