"У тебе гості, в тебе свято, —
мене не пустиш ти до хати;
а за вікном вже — мінус три,
хоч сіно в буді постели.
Засипало мою домівку,
а ти розчищуєш бруківку,
і в мисці — де була вода,
віднині — брила крижана.
Невже я — лиш на фото друг?
Чому не можна у твій круг?
Напевно, — запах..., тай таке...
Життя собаче — не людське.
Мені б з тобою хоч хвилинку,
я не чіпатиму ялинку,
я просто в очі подивлюсь,
і у кутку клубком згорнусь.
Я ж ради тебе — все, що треба,
ти — моє сонце, моє небо,
кому ж, як не тобі, це знати:
я в світ прийшов оберігати...
У тебе гості, в тебе свято, —
мене не пустиш ти до хати,
хоч кістку дати не забудь...
Люблю тебе, щасливий будь!
Христя Давидчак
