У сукні легенькій стою я,
Навколо така завірюха,
Дивлюся в майбутнє, міркую...
Чому я така відчайдуха?
Не вмію показувать слабкість,
Ні в кого нічого не прошу,
Шукаю завжди досконалість,
Без скарг я тягну свою ношу.
Не вмію залежною бути,
Нікому нічого не винна
І якби не склались маршрути
Та доля яскрава, перлинна...
Собі в котрий раз я тлумачу,
Чому так сприймаю все близько?
Вирішую певну задачу...
Та стою, хоча трохи слизько...
Нехай навіть буря здійметься,
Каміння посиплеться з неба
І вкотре розіб'ється серце,
Та я буду жити, так треба!
( Салига Ольга 14.05.2023 )