У рідне село я серденьком лину.
Там вітер гойдає червону калину,
Там роси стрічають досвітню зорю.
Любов'ю і щастям у селі я горю.
Навіює спогад сива черешня,
Розкаже, яка буде доля прийдешня...
І груша старенька зустріне в саду.
До неї з душею я відкритою йду.
Ще мамина вишня мрії гойдає,
Пелюсточки білі під ноги встеляє.
А яблуня, мов у фаті, розцвіла
І кличе, і манить мене знов до села.
Чолом притулюсь до отчої хати.
Не виходить мене ніхто зустрічати
І стежка вже заросла до порога,
Де бігла дитина мала, босонога...
Зайду тихесенько я до світлиці.
Зостався тут запах смачний паляниці
Й матусина ніжність й тепло в вишитті,
Які мене гріють дотепер у житті.
У рідне село я серденьком лину.
Душею й думками лиш там відпочину.
Нап'юся чистої з криниці води,
До неї провадять мене згадок сліди.
Оксана Козак
27.04.2023
Світлина автора
