АВТОР НІНА ЮРЧЕНКО
У пору тиху і вечірню,
Коли спочине в зорях день,
До мене — вже закономірно —
Мрійлива Муза тихо йде.
То діаманти сипле — зліва,
То перли — справа — під перо...
Душі ліричні переливи
Бентежать арфою ребро.
Неначе пісня, ллється рима...
Мережать літери папір...
Біжать рядки неповторимі...
У віршовий лягають твір.
Нехай не так, як пише геній.
Хай почерк мій — не ідеал.
Та зріють мого роду гени,
Бо є в душі потенціал.
(с) Ніна Юрченко
