У переддень святого Воскресіння.
За крок до Правди, Істини й Життя
Ми молимо лише в небес спасіння.
Ми душу одягаєм в каяття.
Ми стільки всього в світі натворили,
Що не вмістить його й у три вОзи.
Одне любили, інше розлюбили.
Не відчували гіркої сльози.
А вона капала сердешна прямо в море,
Прямісінько на хвилі голубі.
І воно стало з давніх пір солоне.
І з тих же пір хвилюється в журбі.
А ми ось тут, на суші безлад коїм.
Чого лиш вартий наш сусід? Рожна.
Ми рани нині щохвилини гоїм,
А вони ниють, бо кругом війна.
Бо, де не глянь, бетон, каміння, цегла.
Лиш купа попелу і всюди гар і тлін.
І вся побита нивонька прилегла.
І навіть хата і старий ослін.
Така ось правда. Б"ємось, як та риба,
Що залишилась раптом без води.
Ми просим в Бога миру й крихту хліба
І щоб на Спаса скуштувать плоди.
Дожить свій вік і не зазнать насилля.
У переддень ми вірим в божу суть
І пташки в небі, і у полі зілля,
І в ці вітри, що нам тепло несуть.
Г.Потопляк.
