У неї пахло хлібом та борщем!
З старенької розваленої печі .
І підкрадався в душу, дикий щем,
Коли збирав,покинуті я речі...
Це було у чернігівськім селі,
Чи хуторі,я вже не пам'ятаю..
Там орки біснувалися, дурні..
Розбили бабці хатку,біля гаю..
Килиною назвалася стара,
Не пам'ятає скільки мала віку,
Завжди когось чекала край вікна,
І готувала борщик, чоловіку..
А дідуся не має купа літ,
Старий Іван лежачий був роками,
Мале віконце, тільки його світ,
І борщик той, дбайливими руками..
І так собі із Господом жили,
Дідусь хворів,бабуся працювала,
Уже Івана небеса взяли,
Килина все ніяк не відпускала...
Одна -одна в чернігівськім селі,
Старенька піч,і кіт собі мурлика,
Курчатка в баби бігали малі,
Та сталася біда,страшна і дика!
Прийшли чужинці бабцю "визволять",
Від хатки,що всю пам'ять зберігала,
Хотіла бідна,борщик готувать .
На ранок вже Івана....зустрічала.
Обіймемось, ріднесенький,крильми,
Прийшли "брати"бабусю рятувати .
Хіба ж катів сотворено людьми???
Людина так не може убивати ..
Я до бабусі здалеку прийшов,
Далека мені родичка,по мамі,
І пічку ту розвалену знайшов,
І борщик...вже холодний,з пиріжками.
Розбили"визволителів"дурних!
Тут,є, була і буде Україна!!
Тільки людей,не вернеш, дорогих..
І боршику,.старенької Килини.
Світлана Д.
