У нас щодня крадуть наші життя.
Розстрілюють домівки й світлі мрії.
Спиняють пострілом чиєсь серцебиття.
Та їм не вбити віри та надії.
У нас щодня крадуть хвилини щастя.
Зіжати волю прагнуть у кулак.
Але забрати дух свободи їм не вдасться,
бо,навіть, в клітку загнаний-про небо мріє птах.
У нас щодня рікою ллються сльози.
В села пливуть,мов хвилі,домовини.
Кат нас вбибати і топити може,
але не вб'є нашу любов до України.
У нас щодень міцніші стають нерви.
І наша злість гартує нашу кров.
Нас ні Чорнобилем,ні голодом з землі не стерли.
Ми й після вод Каховських проростемо знов.
І нам щодень всміхатиметься сонце,
благословляючи Господню днину.
І там де нині впали наші сльози -
там завтра Господь виростить хлібину.
Там будуть мальви,маки і волошки.
Вишневий сад співатиме хрущами.
Я вірю в це.Лишилось потерпіти трошки,
бо Божа ласка завжди поряд з нами.
