У миті смутку і печалі,
коли снуть нездійсненні мрії,
що ви нового б не почали,
ідім до Господа й Марії.
Вона Свята Благословенна,
Котра погодилась покірно,
любов би плескалась у венах,
росла надія, квітла віра.
Щасливим бути тільки в Бозі,
в числі не гурту релігійних,
але відчути в серці просто
яскраве світло, розквіт гілки.
Почути голос в нім окличний
ще на світанку та весною,
що варто всього Божу вічність
прихильною здобуть любов'ю.
Життя відкрити незнищенне,
дитинство виража поновно,
на Божі благодаті щедрі
казати так, на все в цім згода.
Хрест взяти тож на свої плечі,
до сокровенної йти мрії,
робити бож звичайні речі
у Господі через Марію.
