У моєї долі синьо - жовті крила,
Стомлені від болю, та міцні як сталь,
Мам, їх не зламає жодна в світі сила,
Хоч вони тендітні, ніжні, мов кришталь…
У моєї долі тихе, чисте серце,
У якому зводить Господь Бог Свій храм,
Так, його ламають, знищують… Та все це
Не руйнує світла, що палає там!
У моєї долі шлях бува тернистий,
Розпинають душу, що горить вогнем…
Та пітьма безсила, бо світанок чистий
Воскрешає знову проливним дощем…
© Автор Галина Британ
