У кожному безмежжі є межа...
І в кожному проще нні є прощання.
Душа – не хліб… поріжеш без ножа
і ті, що перші, стануть вже останні.
У кожного є той, хто п’є за нас,
хто з нами п’є і через нас, напевно.
Не втомлюється з нами тільки час,
бо в нього вчасно все і недаремно.
У кожному є щось, що не від нас,
і щось про нас, так глибоко й інтимно.
Хтось загорівся нами… і не згас,
комусь так гаряче, коли і дощ, і зимно…
У кожного є – Небо і Земля…
У кожного є частка біса й Бога…
“Душа – це не вокзал,” – скажу Вам я, –
“Не у Душі… а Перед… Витирайте ноги!”
Ілона Ельтек.
