У Карпатах поміж гір
Ворожить мольфарка,
Мовляв пут!ну лишилось
Жити лиш до ранку!
Що на той світ заберуть
Волосаті черті,
Залякають шизоїда
До самої смерті!..
Йому й так ночами сняться
Всякі небилиці,
Мовляв вже на Україні
Немає столиці!
Ніби всім москв@ керує,
У кремл! вся влада,
Що тепер є лише ДУМА,
Не якась там РАДА.
Але сон зовсім короткий,
Триває хвилину,
А реальність повертає
Назад Україну!
Де на трьох змужнілих горах,
Красуня столиця,
Де смакує ароматна,
М'яка паляниця!
Де відкриті щирі люди,
Солов'їна мова,
Де поля, гаї, ліси,
Степи та діброви!..
Де в річках вода прозора,
І блакитне небо,
І де згинула рос!я
З позором - ганебно!..
Де лише любов панує
Здавна і донині,
Де всі голосно кричать:
"СЛАВА УКРАЇНІ!!!"
Лукаш Ірина