Заквітчана в черешневім вінку
стоїть-пишається біленька хата,
заходяться в хмільнім танку
дівчата-вишеньки і яблуня кудлата.
Розсипав ранок у смарагдовій травиці
перлини-роси. Так на сонці грають.
Вода живильна плеще у криниці,
така студена, що аж губи замерзають.
Он волохатий джміль на квітку сів,
вона ж стулила пелюски тендітні.
Десь в високості жайворівів спів
розгонить мороки годин досвітніх.
І так тут любо й тихо, як в раю,
і не здригається земля в німім жахітті.
Раптом сирена…. Я уже не сплю….
Розтанув рай… Війна у 21-му столітті.
У ніч з 22 на 23.04.2022
*********
Останній промінь сонця згас за обрієм,
повільно сутінки в двори повзуть.
І ніч скрадається неквапно. Злодієм
страхи невтримно голови гризуть:
як ніч пройде? У напівмаренні тривожнім,
що від сирени до сирени напівсон?
Думки якість обірвані, порожні…
сидиш у кухні самотою за столом
і прислухаєшся: неначе вимерло село,
ні вогника, лиш темінь безпросвітна…
такого тут ніколи не було.
А ти не спиш , година за годиною
старий годинник відбиває майбуття.
а у думках калейдоскоп з світлинами
колись щасливого і мирного життя.
23.04.2022
