А сьогодні тихо, наче у раю,
Десь приспало лихо хижу лють свою.
І стоять зітхають стомлені будинки,
Ще є трохи часу для перепочинку.
Скільки тут зруйновано? Скільки покалічено?
Скільки пішло світом? Боже мій, не злічено.
В тривожну валізку взяти все не змога,
Старий дім залишиться чекати перемоги.
І вдивляться буде пусткою віконною
В далечінь дороги вечорами сонними.
А у ніч тривожну під ракет ревіння
Іще більш вростатиме у землю корінням.
В жорновах побоїща, вистоять у пеклі,
Пережити обстріли і бої запеклі,
Повернуть дитячий сміх в спорожнілі стіни,
Дочекатись матері, дочекатись сина….
20.04.2022
********
Вчора не було часу,
сьогодні не маєш можливості.
зустріти свою весну
не матимеш завтра сміливості,
а далі не буде сил,
а потім самого не стане.
й не буде більше весни,
і літо, як дим, розтане.
Тож кожну хвилину живи
і дихай на повні груди,
мандруй, люби і твори,
бо завтра, можливо, не буде.
21.04.2022
