П'яна, розгнуздана, оскаженіла,
З запахом спирту й немитого тіла,
З вишкіром хижим лютої смерті
Суне орда, щоб усіх нас пожерти.
Заздрісна, підла, підступна, зрадлива,
Ллє на країну ненависті зливу.
Байдуже їй: чи малий , чи старий,
Палить, калічить, вбива сотні мрій.
Століттями точиться ця боротьба,
Віками на нас зазіхає орда,
Не переносить вільного духу,
Сіє навколо смерть і розруху.
Зловісна, бандитська, навальна, нещадна,
Безжалісна, варварська, умам не підвладна.
В болоті, в лайні живе зроду-віку,
До себе в трясину всіх тягне без ліку.
В рабстві народи звикла тримати.
Тому, хто не згоден, у спини стріляти.
Будує брехні храми й палати,
Ганебна, спустошлива, вічно проклята.
Та якби не пнулась і не скаженіла,
У світі одна протиорковська сила,
Ми зброю свою не складемо ніколи,
Бо з нами є Бог і правди є слово.
18.04.2022
********
Я візьму хустинку,
зав'яжу у вузлик
покладу всередину
старий мамин кухлик.
А в кухлику тому
Щіпочка надії,
Затишок із дому
І майбутні мрії,
Дрібочка турботи
І жменька підтримки,
Згадки про роботу,
Хвилька відпочинку
В кухлик той налию
Спогади дитинства,
квіточок насію
свого материнства.
Ще доллю краплину
синової усмішки,
спогад про родину
і сімейні пустощі.
І коли у серці
Смутком заятріє,
розв'яжу той вузлик,
він мене зігріє.
Бо у тій хустинці,
У кухлику повному
Зібране життя моє,
Миру й щастя сповнене.
19.04.2022
