Знов васильки блакиттю цвітуть
І милуються з вітром у полі,
А синів матері вдома ждуть
І життя їм вимолюють в долі.
Знову плеще могутній Дніпро,
Котить води бездонно глибокі.
Скільки воїнів в ирій пішло,
А могил скільки в степах широких.
Знову всіяна маком трава,
полум'яніють квіти криваво.
Україна ж вся в ранах – жива!
Тільки небо її у загравах.
17.06.2022
