Хтось хоче миру,
А я хочу перемоги,
Бо просто мир – то ненадовго, то пусте.
Це час для звіра
Відновитись знову,
запам'ятайте, як закон, це правило просте.
Звір зачаїться, залікує рани,
Ще більш ненависть зростить у собі,
Заколисає і приспить обманом,
А потім вдарить так,
Що не збереш себе.
Тож мир - лиш тільки після перемоги,
Коли від звіра не залишиться і сліду,
Коли не зможе вже піднятись ворог,
Вкраїнські зорі зійдуть понад світом.
13.06.2022
*********
Сьогодні вночі мені знову не спалося. Думки обсіли голову, немов ті надокучливі мухи в Спасівку або злющі вчорашні комарі. Жалили й жалили, пекуче, боляче, настирливо. А все тому, що вчора я ледве добирала слова для розради людини, яка не знає, чи побачить коли-небуть свій рідний дім, чи зустрінеться зі своєю ріднею, яку розкидало по усьому світу. Добирала … і не завжди могла підібрати такі, які б зцілили змучену душу, вселили б стовідсоткову надію. Я, мовник, не могла дібрати слів…!
Я хотіла зиму,
Сніжком припорошену,
Я хотіла весну,
Росами зрошену,
Я хотіла літо,
В квітах й полуниці,
В ніч солодко спати,
а мені не спиться…
бо зима укрита
килимовими градами,
а весна до літа –
пік надій і спадами,
ізневіра й розпач,
радість через хвильку…
ой, ще скільки гойдалок?
Ой, ще скільки-скільки!
Я хотіла жити,
Я хотіла мріяти,
Мандрувати світом,
Добре й вічне сіяти.
Та життя поставлене
На велику паузу,
Немов десь зламався
Той життєвий браузер.
Не вантажаться
Всі його можливості.
Збій іде від страху
До гей-гей-сміливості.
За короткі миті –
Гама почуттів,
Як ще мій процесор
Досі не згорів?...
Я хотіла зиму….
Я хотіла весну….
Я хотіла літо….
І я хочу осінь!
14.06.20222
********
