Як хочеться прокинуться й почути,
що все:
ракети більше не летять,
що не бомблять міста,
не гинуть люди,
й спокійно можна в своїх ліжках спать;
не рвуться міни,
гради не ревуть,
і цілі стіни в школи і садочка,
не маскувальні сітки там плетуть,
тут свято у вишиваних сорочках.
Що не сирени будять серед ночі,
Це просто гавкнув десь спросоння пес.
І поряд бачити такі кохані очі,
в яких весь страх, як ніч,
розтанув і пощез.
У кожному дворі буяють квіти,
А не волають мовчазні хрести.
І над могилами не плачуть діти,
І не вбиваються по дітях матері.
І люди в нас потомлені від праці
й щасливі ,
що країна розцвітає.
І множиться народ,
І наша нація
У гості радо друзів зустрічає.
13.03.2022
********
Ми чекали весну з первоцвітами,
З проливними дощами і грозами,
Із гаями , квітами вкритими,
І із небом – чистою просинню.
І вона прийшла не з барвінками,
А з ракетами і мінами,
Із сиренами і тривогами,
Із розбомбленими дорогами.
Не з лелеками прилинула,
Вона бомби на міста скинула,
І очима смерті глипнула,
І німим криком скрикнула.
І дорогами текли не струмки,
Крові ріки всотувались у піски,
Де зерна чекав чорнозем-земля,
Прийняла в обійми не одне життя.
Ми весну чекали і вона прийшла
Та не радість й щастя,
Горе принесла.
І коли навколо буйно все цвіло,
По землі ходило хиже вбивче зло.
14.05.2022
