А дощ заліз в розчинене вікно,
Погрітися схотілось небораці.
Із підвіконня сон немов змело,
Здригнулась тінь на срібнолицій таці.
Фіранка сколихнулась і затихла,
Немов застигла у нічній імлі.
А сльози дощові все бігли й бігли,
Стікали по прозорім склі.
В кімнаті тиша зручно умостилась
І грає із котом у дивоглядки.
Потім клубочком в кріселці скрутилась,
Поряд з котом вляглася спатки.
А дощ за цим усім спостерігав,
По вікнах заглядав, у шибу стукав.
Він сам-один ніскілечки не спав,
Під ніс тихенько пісеньку мугукав.
9.05.2022
Щось потягнуло на сентименти…
******
Колись у сивії часи
Наші князі вас породили.
У 21-му ж столітті, ми, українці,
Вас спалили.
І хай горить, і хай палає
По всіх усюдах в рашостані,
Бо українець не прощає
Ні смерть дітей, ні сльози мами.
Ми переможемо в війні,
Як вже було колись раніше,
І на московії труні
Ми українською напишем:
« Слава Україні! Героям слава!»
12.05.2022
