Відсутність власних природних ресурсів не завадила Сінгапуру стати однією з найбагатших держав світу.
У країні проживає близько 100 тисяч доларових мільйонерів (майже 3% від населення країни), а середній дохід сінгапурця — 34 000 USD (доларів) на рік.
За одне покоління — 30 років — ця держава спромоглася у своєму розвитку здійснити гігантський стрибок з «третього світу» до «першого». Творцем сінгапурського економічного дива став прем’єр-міністр Лі Куан Ю. Саме за часів його правління (1959-1990 рр.) у державі були введені основні передумови для нього. А саме:
1) Створення привабливого для іноземного бізнесу внутрішнього законодавства, зокрема прозорого і вигідного для них оподаткування.
2) Введення англійської мови як державної та мови загального спілкування всіх етнічних груп країни.
3) Жорсткі методи боротьби з корупцією і кумівством (непотизмом), які дозволили за дуже короткий час подолати їх.
На питання «Як вам вдалося побороти корупцію?» Лі Куан Ю відповідав «Почніть з того, що посадіть трьох своїх друзів. Ви точно знаєте за що, і вони знають за що».