. З 1890 року замість тунелів дрібного закладення стали будувати лінії на електричній тязі, які в центрі міста проходять у тунелях глибокого закладення, а на околицях виходять на поверхню. Перша в світі підземна електрична дорога - Північна лінія на ділянці Стоквелл - Кінг Вільям-Стріт. Відкрив рух і першим пасажиром став принц Уельський, майбутній король Великобританії Едуард VII. Перша електрична лінія протяжністю в шість кілометрів називалася Metropolitan Railway, тобто "Столична залізниця". Скорочення цієї довгої назви до п'яти букв і породило всім нам знайоме "метро". У 1890-1904 роках були побудовані чотири такі лінії, що отримали загальне найменування Індепендент-тьюб. Три пізніші лінії, відкриті у 1906-1907 роках, отримали класифікацію Йеркс-тьюб, за прізвищем чиказького мільйонера Йеркса, на гроші якого вони були споруджені. З цього часу почалася й поетапна електрифікація паровозних ліній, яка повністю завершилася до 1913 року. Нині лондонський метрополітен включає в себе 270 станцій, протяжність шляхів – понад 400 кілометрів.