У 1817 році 18 червня в Лондоні був відкритий міст Ватерлоо

У 1817 році в цей день в Лондоні був відкритий міст Ватерлоо – в день другої річниці битви при Ватерлоо, в якій над Наполеоном перемогу здобули англійці. Він був побудований Джоном Ренні. Спорудження викликало загальне захоплення. Його писали Констебль і Моне. Він був платною переправою через Темзу, і багато хто вважали за краще зробити гак, але перейти річку по сусіднім безкоштовним мостам. Це робило Ватерлоо порівняно безлюдним і зручним як для побачень, так і для зведення рахунків з життям. У 1840 році 15% всіх самогубств у Лондоні припадали на міст Ватерлоо. У 1841 році на мосту стався жахливий випадок з Семюелем Гілбертом Скоттом – американцем, що заробляв на життя небезпечними трюками. Скотт збирався ефектно стрибнути в Темзу, зображуючи тікає з шибениці, але випадково опинився у зашморгу. Натовп думала, що це частина трюку, і Скотта вийняли з петлі занадто пізно. Попри всі ці сумні обставини, міст став одним з символів міста. У 1865 році пірси мосту поступово стали руйнуватися. У 1920 році проблема стала настільки гострою, що міст довелося закрити. А в 1934 році його знесли, і відразу ж почали будувати теперішній по проекту сера Джайлса Гілберта Скотта. Гранітні фрагменти старого мосту були виставлені на продаж. І їх охоче купували. Вони були використані для будівництва деяких монументів, наприклад, в Веллінгтоні в Новій Зеландії, з них був побудований пам'ятник легендарному собаці Paddy the Wanderer. Будівництво нового мосту йшло важко. Чоловіків не вистачало – йшла Друга світова війна, будівництво велося в основному жіночими руками, тому сучасний Ватерлоо часто називають жіночим мостом. Він виглядає дуже просто – п'ять залізобетонних прольотів, одягнених в портлендський камінь, жодних прикрас, ніяких яскравих кольорів, властивих іншим лондонським мостам. Однотонно-сірий, строгий і елегантний, він ніби є оправою для оточуючих його міських пейзажів.