Чого ти вирішив, що можна тобі все?
Ти - цар? Чи Бог? Чим я від тебе гірша?
Щодня у тебе сварка на ''десерт'',
І критика на мене більша й більша!
Чого ти думаєш, що ти завжди прави'й?
Що б не сказала - атакуєш зразу!
Я пі'ду, а ти потім вовком вий,
''Наступного'' не буде більше разу!
Дарма ти впевнений, що так буде завжди,
Я ж не залізна й нерви - не сталеві!
У мене ще життя, немов води,
Що є у океані кораблеві!
Тобі кохати просто Богом не дано,
Ці почуття для тебе зовсім невідомі!
Я висновок зробила вже давно:
Тобі прислуга, а не жінка треба вдома!
© Людмила Степанишена
