"Ти моя берізка, щастя лісове,
І давно з тобою ця любов живе.
Я з тобою поруч , ніжно обніму,
Відведу тривогу, прожену журбу.
Я тобі, берізко, зорі прихилю,
З вітерцем щоночі сон твій бережу.
Віти нахиливши ти спокійно спиш,
І у своїх мріях в майбуття летиш.
Я тебе зігрію від холодних днів,
Прихилюсь накрию від сильних вітрів.
Я тебе не зраджу, і під пил не дам,
Я без тебе згину, не залишусь сам".
А берізка ніжно коси розплела,
Бо з своїм дубочком долю віднайшла.
Не погасне вогник у її очах,
Бо життя з коханим у його руках.
Автор Мар'яна Котула.
