Ти долю по камінчику склади.
Ту, що по світу розкидАли роки.
І кожну частку спробуй, віднайди,
Згадай швидкі свої життєві кроки.
Найди каміння, що кидав услід.
І те, що по тобі жбурляли люди...
Тяжке й холодне, як зимою лід.
Поглянь, лежить воно повсюди...
І серед маси сірих кольорів
Знайдеться декілька із них яскравих,
Немов моменти ніжних почуттів,
Загублених в дорогах сухотравих.
Прийшла пора збирати камінці.
Один за одним, мов містичні руни.
Тяжкі вони, у стомленій руці,
Тім пальцям, що тримали скрипки струни...
Барчук Р
25.02.21
( художник Константин Коробов )
