Пройде мить – круг нашого Я остовплено стане мовчанням, проникаючи до небес…
Нас не зібрати. Ми повсюди.
Торкнися пелени повітряного місива, скачуймо повітряні кулі, ґуголі руками, поки стане сил. Бо завтра вже згустки атмосферного марева, нашого повітряного простору, пронесуться понад, під, поміж, але не торкнуться Нас. Бо Ми станемо иншими.
Вдихни глибоко, груди напонюючи до розриву, вогкого духмяного пахіття Житттям – пройде доля, переміниться запах, видих стане схоснованим, пройденим, занесеним ароматом гною. Бо пора стати добривом иншому виміру, новому Життю.
Прикрий долонями Небо, розпахнувшись на перерізі часу, настилайте себе на простині безкраю, аби закріпитися у Матриці Пам'яті про Я.
Носи на плечах час, повітря, иншу формацію, розповсюджуйте Любов, розмножуй Добро, аби не закінчилося Життя.
Тримай закритим отвір, що проникає до незнання, тормосить, попирхуючи душу папірцем, наповнюючи жили червоним жеботінням.
Тягни Долю, штовхай, тримай міцно, аж доки не вирветься з рук, коли вже несила буде її таємно годувати. Накорми долонями долі, нагодуй знаннями ролі, котрі навколо О-собі стовпотворять, аби продати своє Я . Невід носить проникнення світла до Неситі.
Через Несить не будь жадібними до блиску каміння, бо каменем проникнеться Душа – окаменіє. Не зможе розсіятися, коли настане мить посіву. Годуй хвилини кисневими кулями, що самі зробиш із повітря, коли заповниться мозок Думкою…
Торуй шлях непройдений, опановуй незнане, насичуй мозок новими сторінками, що окрилюють, розвивають, аж до великого Я. Купайся у сонячних ваннах, нанось на тіло мазі повітря, пам’ятай про м’якоть Життя.
До порогу Правди йди, до правих вершників прямуй, до пра-пра –Віри через пра-пра-Веди До оновлення, по колесу, по колії, по колячка-Х .
.
"Сенс життя має смак поцілунку" Ромен Гарі