В 1979 року в іспанському місті Торремолінос на Генеральній асамблеї Всесвітньої туристської організації було прийнято рішення про затвердження міжнародного свята – Дня туризму. Це свято було вирішено святкувати 27 вересня.
У жовтні 1997 року дійсним членом Всесвітньої туристської організації стала Україна, а наступного року в офіційному календарі в 1998 року з’явилось подібне свято, після того як Президент України Л.Кучма підписав указ «Про День туризму».
Туристом можна вважати кожного, хто хоча б раз залишав місце проживання з метою відпочинку, оздоровлення тощо. Такими можна назвати практично кожного лозівчанина. Та в першу чергу варто згадати лозівчан, які надають перевагу активному туризму.
Туристи в нашому місті існували давно, та організовано туристичними походами лозівчани почали займатися лише після того, як Олексій Потупін на базі ПТУ №36 відкрив секцію велосипедного туризму. А у вересні 1980 року секція перетворилась на клуб велосипедного туризму, названого на честь видатного радянського велотуриста Г.Травіна. «Травинці» - саме так називали членів цього клубу. Не один десяток, а то й сотня лозівчан побували в стінах клубу імені Г.Травіна.
Найактивнішими туристами цього періоду крім самого О.Потупіна були М.Волобуєв, О.Нефьодов, Є.Клімань, О.Петренко, О.Вовк, брати Д. і А.Малетіни та ін.
В середині 90-х років О.Потупін виїхав в Німеччину, клуб почав занепадати і невдовзі припинив своє існування.
Та туристи в Лозовій не зникли. І на сьогоднішній день в нашому місті безліч любителів активного відпочинку – пішого, водного, велосипедного та ін. туризму. Це і досвідчені В.Бережний, І.Харченко, В.Адамова, Н.Зубенко, М.Бондаренко, О.Балахнін, В.Циганюк, А.Крисак, А.Цапенко, В.Волков, А.Косолапов, Володимир Харченко, С.Мороз, Віталій Харченко та ін. Це і ті, хто тільки розпочинає свій туристичний шлях, лозівські учні і студенти К.Усатенко, А.Харченко, О.Харченко, А.Воронцова, А.Токар М.Степанченко, В.Максюта, Л.Зубенко, К.Шморгун, та ін.
Зберешся на вершину ти,
Й побачиш велич ту нестримну
Красу, якої не почуть
І не побачить, не вдихнуть.
І зрозумієш лиш тоді ти
Навіщо йшов, зривав мости,
Своєї волі домагався
Аби ковтнуть ковток води.
Води гірської, рік бурхливих,
Яких ти бачив у кіно.
А тут усе перед тобою
І справжній ти, і справжнє все!