Туман постелився, зібрався вже спати.
Лив сяєво місяць до ніг.
Про щось шепотілися ніжно блавати,
А мак вже пішов на нічліг.
Стулив пелюстки багрянисто-червоні –
Вже бачаться лагідні сни.
Пасуться в траві неприборкані коні
І тулиться мох до сосни.
Зімкнули ромашечки сонні повіки –
В біленьких хустинках роса.
У гніздах мостилися наніч лелеки,
А місяць світив, не згасав.
Ожина прикрила агатові очка,
Притихло дзвінке джерело.
Не чути і голосу в лісі дзвіночка,
В дрімоті схилилось стебло.
Ліщина колише маленькі горішки.
Смолою запах ялівець,
Здрімне лиш собі солодесенько трішки –
Розбудить легкий вітерець.
Скупалися зорі у плесі струмочка,
Зоріють на небі в красі.
Блищить проти місяця в бука сорочка,
Дрімають дуби, мов князі.
І гори поснули, пташки не співають.
На лови виходить сова.
Тихенько собі ясени розмовляють.
Смерека не спить вікова.
У темряві лісу скрекоче сорока,
Пробігла від крил її тінь.
Вже нічка прийшла, чарівна, кароока,
До сонних своїх володінь.
Оксана Козак
19.07.2023
