Цвітуть кульбаби жовтим раєм,
спустилось сонце у траву.
Десь в квітах молодість втікає,
ніяк її не дожену...
Черешні, наче сувеніри,
згадала погляд їх чомусь.
Летять хрущі, як бомбардири,
уже їх більше не боюсь.
Немов мізéрні балерини,
спішать кульбабки на балет.
Плетуть комашки павутину,
мов скатертину на банкет.
Бо, скоро Літо святкувати
гостини буде у садах.
Ще мить -- і осінь виглядати.
Ще мить -- і спогади в руках.
Ще мить -- і сльози на очах.
Ще мить.. Життя летить, як птах...
© Людмила Галінська
