Цвіте бузок пахучим ароматом,
Тремтить душа від запахів весни,
Та радості від нього небагато,
Перебивають запахи війни.
Когось вбивають кожної хвилини
І вбивцю сива матір прокляне,
Життя одне у кожної людини
Від матері, від бога лиш одне.
Болить душа і тихо серце плаче,
Страшнішого немає каяття,
Тобі б кохати дівчину, юначе,
А ти летиш героєм в небуття...
Цвіте бузок пахучим ароматом,
Та оп'яняє запахом усіх,
Захисника чекає вдома мати,
Та молиться, щоб Бог його зберіг...
©Орест Міщанчук.
