Цілує сонце верховіття
Ще сонних сосен та ялин.
І алича в сукенці з цвіту
Грайливо тягнеться за ним,
За поцілуночком ласкавим
З гарячим жовтим промінцем :
Бажає ще і ще, бо мало –
Це необхідне день за днем.
Бринять джмелі свої мотиви,
Умившись в ранішній росі...
Та то ж весна – така вродлива
І неповторна у красі.
А навкруги усе ожило :
Природа робить, знай, своє.
Допоки кров пульсує в жилах -
Люби життя таким, як є.
Оксана Павлик
