Вважається, що першими виготовляти цукор із тростини почали в Індії десь між VI та IV століттями до нової ери, а пізніше про цю рослину дізналися перси та стародавні греки («очерет, що дає мед без бджіл»).
• Христофор Колумб вперше привіз цукрову тростину до Карибського регіону під час свого другого плавання до Америки. Згодом саме Карибські острови стали світовим центром з вирощування цукрової тростини, що в свою чергу спонукало работоргівлю. Плантаторам потрібні були робочі руки для великих плантацій.
• З XVIII століття цукрова тростина поширилася по всьому світу, подібно до бавовни, спричинивши величезну міграцію людей, які потрібні були на численних плантаціях, а також етнічне змішування людей, політичні конфлікти та культурні зміни, особливо в Карибському басейні, Південній Америці та на островах Індійського і Тихого океанів.
• А ось цукрові буряки вперше вивів у 1747 році німецький хімік Андреас Маргграф. До цього цукор отримували лише з цукрової тростини. Спочатку вміст цукру в буряках не перевищував навіть 2%. Селекція дозволила підвищити його вміст до 20%. Вже у XVIII столітті цукрові буряки повністю витіснили з Європи цукрову тростину.
Приблизно 65% світового виробництва цукру припадає на цукрову тростину, а решта – переважно на цукровий буряк. Цукрова тростина в основному вирощується в тропічних районах, тоді як цукровий буряк росте в більш холодних регіонах.
• Цукрова тростина – це одна з тих рослин, що найбільш ефективно використовують фотосинтез. Цукрова тростина конвертує понад 2% сонячної енергії у біомасу. Але ця рослина може рости тільки у вологому та спекотному кліматі, тому її вирощування обмежене кліматичними факторами.
• З цукрової тростини, крім цукру, виробляють патоку, солодкий сироп або фаларнум, ром, алкогольний напій «кашаса» (особливо в Бразилії), багасу (відходи переробки цукрової тростини) і етанол (або біоетанол).
• У деяких регіонах цукрова тростина використовується для виготовлення олівців, килимків, перегородок для будівель або дахів.
