Ла-Манш – протока між островом Великобританія на півночі та західним узбережжям Європи (Франції) на півдні та південному сході. Разом із вузькою протокою Па-де-Кале з’єднує Північне море на сході з Атлантичним океаном на заході.
За часів Римської імперії Ла-Манш називали Британським океаном (лат. Oceanus Britannicus), а в Середні віки – Британським морем.
Вважається, що протока почала утворюватися під час танення материкового льодовика, що вкривав Північну Європу ще на початку четвертинного періоду (антропогену), який розпочався близько 2,58 мільйона років тому і триває дотепер. Потім було ще кілька льодовикових періодів з наступними великими повенями, які розширили Ла-Манш майже до сьогоденних розмірів.
Довжина протоки становить близько 570 км, ширина на заході – до 240 км, на сході – 34 км, середня глибина фарватеру – 35 метрів, максимальна глибина – 172 м. У східній частині Ла-Маншу є численні мілини, які ускладнюють судноплавство.
