Новий рік у наших пращурів був дійством, присвяченим Сонцю й урожаю. Садові дерева прикрашали квітами, плодами, що символізували родючість та вогниками, які нагадували Сонце.
Новий рік в Україні починався 1 вересня. Його приурочували до збору нового урожаю. Прикрасою свята вважали сніп із колосків жита - "дідух", оздоблений сухими і штучними квітами. У 1700 році цар Петро І видав наказ перенести літочислення з 1 вересня на 1 січня.
Із ХІV століття "дерево добра" - ялинка - стало християнським атрибутом і частиною дійства на Святвечір. Ялинкові прикраси спочатку були їстівними: на гілочках чіпляли яблучка, печиво, грудочки цукру, утворюючи в такий спосіб "райське дерево". Взимку складно знайти плоди, тоді й починали використовувати кульки, що імітували їхню форму, розвішували вогні - символи Сонця. З часом прикраси почали обклеювати позолотою, а гілочки прикрашати мідними монетами, цінними подарунками, виробами із паперу та скла, трояндами, свічками.
( із журналу "Музичний керівник")
