АЗОТ
Азот (N2) не має ні запаху, ні кольору і смаку. 78,09 % атмосферного повітря складається з азоту. Першовідкривачем азоту є – шотландський хімік і фізик Даніель Резерфорд (1772 рік). Слово «азот» з давньогрецької перекладається як «неживий». Азот – четвертий найпоширеніший елемент Сонячної системи (після водню, гелію і кисню). Атмосфера таких планет як Уран, Нептун, Плутон і супутників – Титан, Тритон в основному складається з азоту. Нітроген входить до складу білків таких як: гемоглобін, хлорофіл та ін. Температура кипіння азоту: 195,75 °C. Азот, при швидкому зниженні тиску здатний привести до кесонної хвороби. Азот, при температурі -209,86 °С переходить у твердий стан (як сніг або кристал ) . Харчова добавка Е941 – є азотом, що використовується в харчовій промисловості як газове середовище для пакування та зберігання. 1 літр рідкого азоту, при нагріванні до 20 °С, створює близько 700 літрів газу. Азотне пожежогасіння (на відміну від води, порошку і піни) є найефективнішим способом гасіння пожежі. Тіло людини міститься близько 3 % Нітрогену.
Озон
Всім добре відомо як незвично пахне повітря після грози. Цей запах утворюється під час електричних розрядів озону, який недарма в перекладі з грецького означає «пахучий». Характерний запах озону не сплутати ні з чим - він пахне свіжістю.
Озоном називається активний кисень. Це з'єднання з 3-х атомів кисню. Молекула озону О3 нестійка і при достатніх концентраціях у повітрі за нормальних умов мимовільно за кілька десятків хвилин перетворюється на O2 з виділенням тепла.
Озоновий шар знаходиться від 19 до 35 км над поверхнею Землі. Озон утворюється і біля поверхні Землі під час грози, при ударі блискавки, і в рентгенівському устаткуванні.
Озон з'єднується з іншими речовинами значно швидше, ніж кисень. Озон дуже швидко вбиває бактерії, з цієї причини його використовують для очищення води і повітря в приміщеннях.
Вперше озон був виявлений у 1785 році голландським фізиком Ван Марумом. У 1850 році була визначена висока активність озону як окиснювача і здатність його приєднуватися до подвійних зв'язків у реакціях з багатьма органічними сполуками. Обидві ці властивості озону в подальшому знайшли широке практичне застосування.
Озон, будучи одним з найсильніших окиснювачів, володіє сильними дезінфікуючими властивостями. Він здатний руйнувати віруси, бактерії, а також впливати на ті мікроорганізми, які стійкі до дії хлору.
Озон для очищення води застосовується вже більше ста років. Вперше для знезараження і дезодорації води озон був застосований у 1898 році в м. Сан Мор (Франція). Вже у 1907 році був побудований перший завод з озонування води у французькому місті Бон Вуаяж, який обробляв 22500 кубічних метрів води на добу з річки Вазюбі для потреб міста Ніцци. У 1911 р. була пущена в експлуатацію станція озонування питної води в Санкт-Петербурзі. У 1916 р. діяло вже 49 установок по озонуванню питної води. Широке ж поширення озон отримав тільки протягом останніх 30 років завдяки появі надійних, компактних і енергозберігаючих апаратів для його синтезу - озонаторів (генераторів озону).
А як антисептичний засіб, був використаний під час Першої світової війни. З 1935 р. стали використовувати введення озонокисневі суміші ректально для лікування різних захворювань кишечника (проктит, геморой, виразковий коліт, свищі, придушення патогенних мікроорганізмів). Вивчення дії озону дозволило використовувати його в хірургічній практиці при інфекційних ураженнях, лікуванні туберкульозу, пневмонії, гепатиту, герпетичної інфекції, анемії. Сьогодні озон вважається популярним ефективним засобом знезараження води, повітря та очищення продуктів харчування.
В даний час 95% питної води в Європі і США проходить підготовку з використанням озону. Озонування застосовують також при очищенні стічних вод від фенолів, нафтопродуктів, ціанідів, сульфідів та інших домішок, небезпечних для навколишнього середовища.
Атмосферний озон відіграє важливу роль для всього живого на планеті. Утворюючи озоновий шар в стратосфері, він захищає рослини і тварин від жорсткого ультрафіолетового випромінювання. Тому проблема утворення озонових дір має особливе значення. Найбільша озонова діра діаметром понад 1000 км вперше була виявлена в 1985 році, на Південній півкулі, над Антарктидою.
