Хімію традиційно вважають «важким» предметом, що взагалі цілком обґрунтовано. Але, значною мірою, це твердження можна позбавити підґрунтя, якщо дещо змінити підхід до формування знань та їх контролю, особливо на першому етапі вивчення хімії. Позакласна робота допомагає розвивати в учнів вміння працювати з додатковою літературою, навички експериментальної роботи.
У позакласній роботі з хімії велика увага належить міжпредметним зв’язкам, це дуже важливо для профорієнтації учнів і розуміння хімії у житті людини. Практично кожний учитель хімії застосовує у своїй діяльності різноманітні форми роботи – це олімпіади, конкурси-захисти, інтелектуальні марафони, змагання, ігри. Сьогодні я б хотіла акцентувати увагу на цікавих дослідах для учнів.
Використання хімічних експериментів в позакласній роботі підвищує інтерес учнів до предмету, формує у них навички та вміння, бажання приймати участь у такій роботі, сприяє розвитку логічного мислення.
Чорна змія
Обладнання і реактиви: емальована тарілка, промитий і прожарений річковий пісок, твердий гідрокарбонат натрію, цукрова пудра, спирт.
У тарілці змішайте пісок зі спиртом, формуючи їх конічною мензуркою. У центрі конуса зробіть поглиблення, в якому помістіть суміш з 10 г гідрокарбонату натрію і 65 г цукрової пудри. Підпаліть спирт. З цукрової маси "виповзає" чорна змія.
Вогняна заметіль
Обладнання і реактиви: розчин амоніаку, оксид хрому (ІІІ), ложечка для спалювання речовини, пальник.
У бутиль налийте водний розчин амоніаку, змочіть її стінки і закрийте кришкою (корком). У ложечку для спалювання речовин помістіть оксид хрому (ІІІ) і розжарте над полум'ям пальника, а потім внесіть в бутиль з газоподібним амоніаком і скиньте його. Утворюється цілий сніп іскор, які кружляють всередині бутля, як в заметіль; у темряві зоровий ефект підвищується:
NH3 + O2 = NO + H2O
NO + O2 = NO2
Самозаймаюча рідина
Обладнання і реактиви: піпетка, циліндр або демонстраційна пробірка, воронка з довгою скляною трубкою, гліцерин, концентрована сірчана кислота, перманганат калію.
У фарфоровій чашці помістіть 0,5 г злегка розтертих у ступці кристалів перманганату калію, а потім з піпетки на них нанесіть 3-4 краплі гліцерину. Через деякий час гліцерин спалахує:
KМnО4 + С3Н5(ОН)3 = МnO2 + CO2 + H2O + KOH
Вулкан Беттгера
У 1843 р Рудольф Беттгер отримав дихромат амонію - помаранчово-червону кристалічну речовину. Він вирішив випробувати цю речовину на здатність вибухати від удару і займатися від тліючої скіпки. Удар молотом на чавунній плиті лише перетворив кристали дихромата амонію у порошок. Потім, насипавши на тарілку гірку кристалів, Беттгер підніс до неї палаючу скіпку. Кристали не спалахнули, але навколо кінця палаючої скіпки щось закипіло, почали стрімко вилітати розпечені частинки. Гірка стала збільшуватись і прийняла значні розміри. Змінився і її колір: замість помаранчевого він став зеленим.
Пізніше було встановлено, що дихромат амонію розкладається не тільки від тліючої скіпки або сірника, але і від нагрітої скляної палички. При цьому виділяється газоподібний азот N2, пари води, тверді частинки розпеченого оксиду хрому Cr203 і велика кількість теплоти. Йде внутрішньо-молекулярна окисно-відновна реакція:
(NH4)2Cr2O7 = Cr2O3 + N2 +H2O
Вулкан Шеєлє
У 1779 р шведський аптекар-хімік Карл Шеєле вперше отримав гліцерин і назвав отриману рідину «солодке масло». Вивчаючи властивості гліцерину, він одного разу змішав його з кристалічним перманганатом калію. Несподівано стався спалах суміші.
Тепер цей ефектний дослід з викидом вогню здійснюють наступним чином. У порцелянову чашку або на керамічну плитку насипають у вигляді гірки ретельно розтертий у ступці перманганат калію КМnО4. У вершині гірки роблять невелике заглиблення, вносять декілька крапель гліцерину С3Н5 (ОН)3, що не містить домішки води, і відразу ж відходять в сторону: зараз «вулкан» прокинеться! Через 1-2 хвилини відбувається спалах фіолетового кольору через розбризкування невеликої частини КМпО4; гліцерин при цьому загоряється.
KMnO4 +C3H5(OH)3 = K2CO3 + MnO2 +H2O + CO2
„Різнок
ольорове полум’я”
Обладнання і реактиви: хлориди літію, натрію, калію, рубідію, цезію, кальцію і барію, спирт етиловий, порцелянова чашка.
Різний колір полум’я можна показати при спалюванні хлоридів у спирті. Для цього беруть у чисті порцелянові чашки по 2-3 мл спирту. У спирт додають по 0,2-0,5 г розтертих хлоридів. Спирт підпалюють. У кожній чашці колір полум’я характерний для того катіона, що входить до складу солі: літій – малиновий, натрій – жовтий, калій – фіолетовий, рубідій і цезій – рожево-фіолетовий, кальцій – цегляночервоний, барій – жовтозелений і т.д.
„Вода-каталізатор”
Обладнання і реактиви: порошкоподібний йод, цинковий пил, вода, скляна паличка, порцелянова чашка.
На скляній пластинці обережно змішують 4 г порошкоподібного йоду і 2 г цинкового пилу. Реакція не відбувається. На суміш капають декілька крапель води. Починається екзотермічна реакція з виділенням газоподібного фіолетового йоду, який реагує з цинком.
Дослід проводять під тягою.
„Дим без вогню”
Обладнання і реактиви: 2 колби, концентрована хлоридна кислота, розчин амоніаку, скляна паличка.
В одну чисто вимиту колбу наливають кілька крапель концентрованої хлоридної кислоти, а в іншу – розчин амоніаку. Обидві колби закривають кришками і ставлять на деякій відстані одна від одної. Перед дослідом показують, що колби порожні. Під час демонстрації знімають кришки, колбу з хлоридною кислотою (на стінках) перевертають уверх дном і з'єднують з колбою, що містить пари амоніаку - утворюється білий дим:
NH3 + HCI → NH4CI