Перший в світі календар виник в стародавньому Єгипті. Причиною його появи були розливи Нілу, що відбувалися через один і той же проміжок часу, приблизно рівний року. Повені нищили урожай, тож для успішного ведення господарства необхідно було передбачати розливи річки з прийнятною точністю. Єгипетський рік, як і наш, дорівнював 365 дням, але високосного року у них не було. Початком нового року єгиптяни вважали 19 липня нашого календаря – день, коли при сході сонця на східному горизонті з’являється яскрава зірка Сиріус.
Поняття високосного року з’явилося із введенням юліанського календаря, а дню 29 лютого часто приписували незвичайні і навіть містичні властивості. У цей день намагалися не працювати і не виходити з дому, особливо до сходу сонця. Проте науковці вважають це лише календарними забобонами, що не мають відношення до об’єктивних закономірностей космічних циклів. Це, скоріше, відноситься до області колективної психології.
