Всі з дитинства знають, що камінь це неживий предмет. Чи може він пересуватися самостійно? Виявляється, може. Так, в Каліфорнії, в Долині Смерті, приблизно в середині XX століття було помічено унікальне явище - блукаючі камені, які розташувалися на місці висохлого озера.
Кожен з них важив не менше трьох центнерів, а свідченнями їх пересувань були сліди, які вони залишали за собою у вигляді довгих смуг. Але тут була одна проблема: ніхто ніколи не бачив безпосередньо процесу руху - про факт зсувів свідчив лише зім'ятий пісок.
У 2011 році американські вчені вирішили пролити світло на цей феномен і простежити, як це відбувається. Вони змонтували метеорологічну станцію, щоб стежити за силою і напрямком вітру, і встановили камери. Чекати могло знадобитися кілька десятиліть, оскільки камені пересувалися не постійно і за незвіданим до того моменту алгоритмом. Але дослідникам пощастило: вони прийшли до розгадки вже до кінця 2013 року.
Спочатку пройшов дощ зі снігом, утворивши невеликий шар води, а вночі вдарив мороз. Дно колишнього озера замерзло, і утворилися елементи крижин, які під впливом відносно невеликої сили вітру (близько 15 км/год) пересувалися, штовхаючи при цьому масивні камені. Ті, у свою чергу, залишали борозни, але чітко видно їх ставало лише в міру висихання дна озера.
При цьому рух каменів міг відбуватися не завжди: для цього потрібні були конкретні умови - сила вітру, світло сонця і певна кількість води. Деякі таємниці світу перестали б для нас бути таємницями, якби ми могли бачити більше навколо себе. Так сталося і тут.
https://tut-cikavo.com/pryroda/dyva-prirody/454-tsikavi-fakti-pro-blukayuchi-kameni
