Це життя із присмаком війни...
Так гірчить на вранішніх губах
Так гірчить, як влітку полини
Насіниною розвіяні в вітрах
І не видко меж - де день, де ніч
Тільки свічі миготять у шпальтах днів
Це життя із сотні протиріч
На шляху чужинців й ворогів
Скільки ж нам судилося пройти
Цих шляхів морозних і слизьких,
Де життя із присмаком війни
Робить сильних навіть зі слабких
Це життя... з новин і домовин...
Безіменним вітром лине в вись...
Скрізь лише полин... полин... полин...
Бо не буде більше, як колись...
©️ Аліна Войтенко
Слова губляться, плутаються думки... приходить період, коли мовчання важливіше за слова...
Але, сьогодні трішки рядочків для вас...
Яке сьогодення - такі і вірші...
