Це щось таке ну зовсім не весна...
І ні при чім якась не та погода,
Повсюдний камуфляж небес в дрес-кодах,
Садів така голіська голизна.
Ховати клаптик неба під полу,
З руки самотнє годувати сонце
І прикликати вечір під віконце,
І зодягати овид ув імлу...
І заввихались звізди, як хрущі,
Так наречено виглядає слива
І геть шалено розгулялась злива,
Що й дощ іде в промоклому плащі.
Про щось комусь кричить самотній птах,
Торішнє листя пахне перепріло,
Сховався вечір птахові під крила
У тих таких забутих гараздах...
Згасають люди, зорі, імена
Криваво так і геть не величаво...
Вділи їм, їх Вітчизно і державо,
Скоринку хліба й клаптик знамена...
