ТРИ ТОПОЛІ
Сумують край дороги три тополі...
Сплюндрована, розхристана земля...
Зруйновані життя... трагічні долі...
У мінах українські всі поля.
Одна тополя плаче за розмаєм,
За зеленню, квітучістю полів,
За райдугами, що цвіли над краєм,
За піснею веселих журавлів,
За небосхилом синім, мирним, ясним,
Що відкриває тополиний взір,
За сяйвом сонця ніжним і прекрасним,
І світлом недосяжних з неба зір.
Друга сумує, що літа минають,
Обпалені і крона, і гілля,
Що пташенята з гнізд не вилітають,
Що не засіяна зерном рілля.
Хвилюється за урожай пшениці.
Чи буде ячменю і жита сніп,
Чи спалить все війна і блискавиці,
Чи буде для людей із печі хліб?
Третя росте угору край дороги,
Все пухом хоче вкрити навкруги,
Щоб легшим був наш шлях до перемоги,
Щоб зникли України вороги.
Зелену крону піднімає вгору
Дивитися на все із висоти,
Щоб не пустити ворога-потвору
До нашої вкраїнської краси.
Сумують край дороги три тополі...
Так хочуть сонця, миру і дощу,
Щоб квіти розцвітали пишно в полі,
Щоб милуватись ними досхочу.
Ці три тополі, наче світлі мрії,
Наша надія, віра і любов.
Нехай промінням сонечко їх гріє
І кропить дощик благодатний знов.
Оксана Козак
