«Тренінг для батьків майбутніх першокласників».
Тема: «Від дошкільника до школяра»
Мета: Підготовка батьків до майбутнього навчання дітей у школі.
Завдання: Підвищення компетентності батьків; Подання батькам інформації про вікових особливостях дитини передшкілької віку; Знайомство, згуртування групи, налаштування на спільну роботу; Навчання ефективним способам спілкування; Розвиток навичок рефлексії у батьків.
Обладнання:мультимедійне обладнання;кольорові олівці, ручки, папір для нотаток за кількістю батьків.
Хід: Добрий день шановнi, Батьки! Вступ до школи - переломний момент не тільки в житті кожної дитини, але і в цілому для всієї родини. У кожній родині, де підростає шестирічка, останній рік перед школою заповнений не тільки приємними очікуваннями і хвилюваннями, але і масою незвичних проблем і тривог. Кожен з батьків замислюється про те, як складеться шкільне життя дитини, чи буде вона радісною і успішною. Батьків майбутніх першокласників хвилює десятки питань, пов'язаних з підготовкою дитини до шкільного навчання. У них спостерігається підвищений рівень тривожності, невпевненість у правильності своїх виховних методів, дефіцит конкретних знань по даному питанню. Необхідна робота з батьками, оскільки саме близькі люди є найбільш значущими для дошкільника. Практика показує, що багатьом батькам, навіть тим що мають вищу освіту, не вистачає теоретичних знань з різних питань виховання і навчання: потрібно знати про особливості розвитку дитини, про організації його життєдіяльності в останні місяці перед школою, про засоби, що допомагають підвищити бажання дитини йти до школи. Усі батьки повинні знати про те, що для успішної адаптації до шкільного життя набагато важливіше, ніж уміння читати і рахувати, дитині потрібні психологічна стабільність, висока самооцінка, віра в свої сили і соціальні здібності. У цій ситуації дуже важливі встановлення теплих відносин дитини з учителем та підтримка батьків.
Вправа «Мої очікування від школи». М'яч передається по колу. Той у кого в руках м'яч, представляє себе, називає своє ім'я і проговорює надії пов’язані зі школою. Інтелектуальна розминка. —Чи готові ви бути батьками першокласника?
« Ділимось думками» На мою думку, чотири уроки — непосильне навантаження для маленької дитини. Важко бути впевненим у тому, що учителі молодших класів добре розуміють дітей. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, лічити і читати. Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла дитина. Початкова школа, на мою думку, неспроможна чого-небудь навчити дитину. Я турбуюся, що однокласники ображатимуть мою дитину. Мій малюк, по-моєму, значно слабший в знаннях за своїх однолітків. Уважаю, що вчителька не має можливості оцінювати успіхи кожної дитини.
З складових з яких складається шкільна готовність
Підсумком розвитку дитини в дошкільному дитинстві є передумови того, щоб дитина могла пристосуватися до умов школи, приступити до систематичного навчання. Звичайно, важливо, щоб дитина пішла в школу фізично підготовленою, проте це далеко не єдина умова. Одним з найнеобхідніших моментів є психологічна готовність. Її зміст включає в себе певну систему вимог, які будуть висунуті дитині під час навчання, і важливо, щоб вона була здатна з ними впоратися. Найважливішим наслідком психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства. Психологи поділяють готовність до школи на три види: інтелектуальна готовність,фізична готовність і психологічна готовність.
Інтелектуальна готовність. Важливо, щоб дитина до школи була розумово розвиненою. Але досягає вона цієї здатності тільки тоді, коли з дитиною займаються.
Фізична готовність передбачає розвиток дрібної моторики; зріст, вагу, пропорції та інші показники, що відповідають середнім нормам фізичного розвитку дітей шестирічного віку; стан органів зору та слуху; правильну поставу. Психологічна готовність до школи – це комплексний показник, що дозволяє прогнозувати успішність чи неуспішність навчання першокласника.
Гра «Серветка» Ми часто чуємо, що в дитинстві дитина «готується» до дитячого садка, пізніше — до школи, згодом — до вищого навчального закладу, потім — до праці. А коли вона живе? Навчання у садку, школі, вищому навчальному закладі — це і є життя, до нього необхідно ставитися серйозно, з урахуванням потреб, віку дитини і можливостей, а не сприймати це як «підготовку» до чогось. З першокласниками завжди виникає чимало проблем. Чому? Відповідь на це запитання ми дізнаємося з гри «Серветка». Перед вами — звичайна серветка. Складіть її навпіл по діагоналі, ще раз навпіл. З двох сторін відірвіть кілька разів. Розгорніть серветку. Покажіть її. Усі серветки різняться. Всі ви слухали одну і туж інструкцію , а виконали по різному. Так і діти : сприймають інформацію по різному. Не порівнюйте дітей , вони всі різні. І навчатись вони будуть по різному. Наші діти так само різні, неповторні. Вони прагнуть усе знати та багато вміти. Наше завдання — допомогти їм у цьому!
Про інтелектуальну готовність дітей до школи розкаже методист(слово методисту)
Фізична готовність( Слово фізкерівнику)
ВАЖЛИВІСТЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ, ( Слово психологу.)
Важливість фактору підтримки в школі.
Одна з найнеприємніших тенденцій у школах – це зниження рівня участі батьків у навчанні дітей у світі їх дорослішання. Цей факт надзвичайно поширений і викликає стурбованість, адже діти будь-якого віку перебувають у виграшному становищі саме тоді, коли їхні батьки залишаються залученими до процесу навчання. Хоча, дійсно, перші кілька років школи, можливо, і є найважливішими, але наступні роки навчання також дуже значущі по-своєму. Діти розумні й інтуїтивні. Коли вони бачать, що батьки беруть меншу участь у їхньому процесі навчання, більшість із них слідом за батьками також знижує свій інтерес до набуття знань. Це сумна реальність, але в середніх і старших класах зазвичай на батьківські збори приходять мало батьків. До того ж приходять в основному ті батьки, яким, на думку вчителів, робити це взагалі не обов'язково, проте взаємозв'язок академічного успіху дитини та своєї участі в її освіті вони не піддають сумніву. Усі батьки повинні знати, що відбувається в повсякденному шкільному житті їхньої дитини. Ось що їм необхідно робити щодня. 1)Питати в дитини, як пройшов її шкільний день. Заводити розмову про те, що нового вона дізналась, з ким дружить, що їла на обід і т. п. 2)Стежити за тим, щоб у дитини був визначений час на виконання домашнього завдання. Відповідати на всі її запитання та допомагати при необхідності. 3)Читати всі записки/зауваження, які пише вчитель. Записи вчителя – це основна форма спілкування між учителем і батьками. Шукайте їх і читайте, щоб залишатись у курсі подій, що відбуваються. 4)Негайно зв'язуватись з учителем, якщо є які-небудь побоювання. 5)Цінувати освіту вашої дитини та щодня розповідати їй про важливість навчання. Це, мабуть, найбільш цінна допомога батьків у навчанні дітей. Ті діти, які цінують процес навчання й освіту в цілому, частіше домагаються успіху, а ті, хто не цінує, часто зазнають невдачі.
Вправа «Ідеальні батьки». Коллаж або портрет. Ведучий просить називати якості, якими повинні, на погляд дітей , володіти ідеальні батьки. Записуються всі якості, не обговорюючи. Потім, коли більше пропозицій не надходить, ведучий зачитує опис . Якими бачать діти ідеальних батьків? (опитування дітей) Батьків знайомлять з відповідями дітей. А якими ви себе вважаєте , шановні батьки! Далі батькам показують мішень, що складається з 5 кіл, у центрі знаходяться ідеальні батьки, чим далі від центру, тим далі від ідеалу. Ми склали портрет ідеальних батьків, а тепер я прошу кожного подумати і відзначити на мішені те місце, де, на вашу думку, кожен з вас, знаходиться зараз по відношенню до ідеального батьківства. Відзначають ініціалами. Вправа проходить без коментарів. Мішень зберігають до останнього заняття, на якому зазначають свою позицію на цій же мішені іншим кольором. (Змінилася думка батьків.)
Висновок. Не завжди є час звернути увагу на себе, проаналізувати. Зараз ви подумали, написали, провели певну роботу над собою. Перший крок у досягненні позиції ідеального батька вами зроблено, так як ви прийшли на наше заняття. Всі зміни залежать тільки від нас. Мати ідеальних батька - мрія кожної дитини.
Причта про метелика
Одного разу в коконі з’явилася маленька щілина. Перехожий, який випадково проходив повз, довго стояв і спостерігав, як через цю маленьку щілину намагається вибратися метелик … Минуло багато часу, метелик ніби залишив свої зусилля, а щілина залишалася такою ж маленькою. Здавалося, метелик зробив усе що міг, і що ні на що інше в нього не було більше сил … Тоді перехожий вирішив допомогти метелику, він узяв складаний ножик і розрізав кокон. Метелик негайно вибрався. Але його тільце було слабким і немічним, його крила були прозорими і ледь рухалися. Чоловік продовжував спостерігати, думаючи, що ось-ось крила метелика розправляться і зміцніють і він полетить. Але такого не сталося! Залишок життя метелик волочив по землі своє слабке тільце, свої нерозправлені крила. Він так і не зміг полетіти… А все тому, що чоловік, бажаючи йому допомогти, не розумів того, що зусилля для виходу через вузьку щілину кокона, необхідні метелику, щоб рідина з тіла перейшла в крила і щоб метелик зміг літати. Життя змушувало метелика з труднощами залишати цю оболонку, щоб він міг рости і розвиватися. Іноді саме зусилля необхідні дітям у житті. Якби ми могли жити, не зустрічаючись з труднощами, ми були б обділені. Ми не змогли б бути такими сильними, як зараз. Я просив сил … А життя дало мені труднощі, щоб зробити мене сильним. Дайте можливість дітям боротися з труднощами і ставати сильнішими.
Рекомендації.
Заохочуйте ініціативу дитини.( Заохочуйте ініціативу і бажання дитини зробити щось самостійно:, дайте право вибору, можливість самостійно приймати рішення, наприклад дозвольте надіти те, що хоче дитина,гуртки, ігри, спілкування з друзями) Емоційний настрій дитини повинен бути позитивним. ( як підтримувати?) Не сваріть за помилки, не насміхайтеся. ( занижує самооцінку дитини) Не забувайте хвалити. ( Похвала - стимул рухатися далі.) Не критикуйте вибір дитини.Хваліть дитину але не захвалюйте.) Форма оцінки (тобто вказівка на недоліки) повинна бути в м'якій формі: «Ти дійсно дуже добре діяв, але поки вийшло не зовсім правильно». Докладно разом розбирайте помилки.Завжди підтримуйте своє чадо, особливо в моменти невдач. Навчання дошкільнят слід проводити в ігровій формі. Уникайте примусу, яке супроводжується особистими образами, наприклад: «Сідай займайся, бовдур». Це породжує невпевненість у собі і призводить до особистих невдач. Не намагайтеся «натаскати» дитину на виконання окремих завдань, не забігайте вперед і не починайте проходити шкільну програму. . Не вимагайте від дітей більше, ніж вони здатні зробити. Ставте реальні здійсненні завдання і хваліть за їх виконання. Спілкуйтеся з малюком, на власному прикладі розповідайте про те, що в житті є місце успіху і невдач, про те, як долати труднощі. Лаяти потрібно вчинки, а не саму дитину. Вчіть дитину думати, міркувати, привчайте до розуміння, що досягти певних результатів можна тільки витративши зусилля. Право на особисту думку - краще, що можуть розвинути батьки у дітей. Дозвольте малюкові думати самостійно, навчіть аналізу і здатності мати свою точку зору. Це головний спосіб, як підвищити дитині самооцінку. Загартовуйте дитину, зміцнюйте її здоров'я. Перед школою обов'язково проконсультуйтеся з лікарями - спеціалістами, педагогами, логопедом, психологом. Не перевантажуйте дитину! Не вимагайте неможливого! Втрачене здоров'я дитини вам ніхто не поверне.
Шановні батьки! Дозвольте завершити нашу теплу зустріч щирим зиченням добра вашим родинам. І залишити на згадку «Пам’ятку для батьків» Пам’ятайте, що поруч з вами існує світ дитинства, що приносить не тільки турботи і клопоти, але й величезну радість. Потрібно лише докласти частину волі та цікавості, щоб ці труднощі стали доступними.