Тремтить в повітрі подихом Весни...
Надія світла в серці оживає.
Так хочеться тепла, спокою, доброти,
Спостерігати, як природа розквітає.
Як стрімко первоцвіти тягнуться у вись-
З цікавістю, з-під снігу, заглядають.
Струмочки, десь, подали голоси,-
Веселим дзюркотінням душу зігрівають.
Розпустить свої "котики" верба,-
Пухнасті, милі, лагідні створіння.
Насичені любов'ю, ніжністю й тепла,-
Провісники Господнього благовоління.
І сонечко всміхнеться щиро всім,-
Ласкаво променем своїм зігріє.
Розтопить смуток і хандру, передусім,-
Любов і Віру у серця засіє.
Тремтить в повітрі подихом Весни...
Надія світла в серці оживає.
Так хочеться життя без Ковіду й війни,-
Радіти, тішитись, як щастя процвітає.
