Травню, милий, я тебе чекала!
Як колись. Як завше. Все життя.
Сотню раз за хвіртку виглядала,
все збирала зілля навмання...
Чепурилась. Сукню вибирала.
В квіточкú? Ажурну? Чи таку,
що сто років шовком гаптувала
й берегла від світу у садку?
Я тебе відчула. Боже, милий!
То для тебе вишні заметіль
влаштували? Цвìте, цвìте білий,
закрути шалений водевіль.
Хай заходить Травень до господи.
Хай кульбаби крàдуть в сонця мед.
Я діждалась. Що там перешкоди,
холодú й тлумачення прикмет?
Сорок п'ятий Травень. Рàзом знову.
Як колись. Як завше. Купа літ...
Будем квітнуть. Я ж не випадково
чепурилась, мов вишневий цвіт?
02.05.2023
Людмила Галінська
