Травневий день, чаруюча весна,
Бджола снує дбайливо серед квітів.
А в нас війна, проклята знов війна,
Земля в окопах й вибухом розрита.
Мої дитячі роки вже давно
Лишились за межею горизонту.
Хіба гадала я, що, як в кіно,
Чекатиму колись новин із фронту?
Це мій дідусь лишився назавжди
У пам'яті моїй лиш на портреті,
А батько часто говорив, як від біди
Фашистської ховався він в кюветі.
Ми шанували цей травневий день,
В який війна колись ота скінчилась.
Болючі спогади із фронтових пісень,
Ми так хотіли, щоб вона не повторилась.
Німецький ворог був жорстоким і лихим,
Хотів під себе Землю підім'яти,
Та він хоч зупинявсь перед святим,
Церков не нищив, там же Бог і Мати!
А цей Іуда з братнього плеча,
Що пам'ять із війни давно розтратив,
Здійняв на нас усіх свого меча,
І до святого всю повагу втратив!
Забудь, народе, подвиг тих дідів,
Яких Рассєя посилала воювати,
Бо їх онуки принесли свій гнів,
Всю Україну хочуть розтоптати.
Ще буде перемога в нас своя,
І в пам'яті залишиться назавжди.
Народ країни, як одна сім'я,
Змете катів, не лишить сліду зайдИ.
Гряде ганебної імперії кінець,
Зрадіє світ і українські люди,
Що пронесли із терну свій вінець,
Позбавившись назавжди від Іуди.
Н.Циба
9.05.2022 р.
